Підготував волонтер Дніпровського осередку АМДУ Іванцов Іван.
Патофізіологія крововтрати
При гострій крововтраті організм мобілізує всі органи і системи, щоб забезпечити свою життєдіяльність в цих умовах. Головним пусковим моментом в ланцюзі патогенетичних зрушень при крововтраті є гіповолемія — зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК). Гостра гіповолемія є потужним стресом для організму. Саме вона запускає нейровегетативні і ендокринні реакції, наслідком яких є зміни в основних системах життєзабезпечення організму (центральної гемодинаміки, мікроциркуляції, зовнішнього дихання, морфологічного складу крові, системах забезпечення загального та тканинного метаболізму, загальної неспецифічної реактивності організму(імуногенезу)).
Для розуміння процесів, що відбуваються в організмі при крововтраті, слід розглянути розподіл крові в організмі людини. 80% крові знаходяться в судинному руслі, 20% — в органах. У венозних судинах знаходиться 70-80% циркулюючої крові, 15-20% в артеріях і тільки 5-7,5% — в капілярах. 40-45% ОЦК складають формені елементи, 55-60% — плазма. У відповідь на зменшення ОЦК вмикаються компенсаторні реакції, спрямовані на негайне його відновлення, і тільки слідом за цим спрацьовують механізми, що коригують якість крові.
В результаті відбуваються зміни в системі кровообігу. Наприклад, зменшення ОЦК призводить до зниження артеріального тиску, через що подразненюються баро-, хемо-та волюморецептори серця і великих судин та розвиваються судинні рефлекторні реакції. Одночасно з цим стимулюється симпато-адреналова системи, що призводить до підвищення секреції катехоламінів.
В результаті розвиваються такі процеси:
Веноспазм. Вени мають добре розвинуту м’язову оболонку, яка дозволяє швидко пристосувати ємність венозної системи до зменшеного об'єму крові. Як було сказано вище, в вени містять 70-80% ОЦК. Завдяки спазмові венозне повернення крові до серця не змінюєтья, центральний венозний тиск лишається в межах нормальних показників. Однак, якщо крововтрата триває і досягає 10%, цей компенсаторний механізм уже не забезпечує збереження величини венозного повернення. Це є однією з причин, чому забороняється/не рекомендується здавати кров особам, вага яких менше 50 кг.
Тахікардія. Втрата 500 мл крові призводить до збільшення частоти серцевих скорочень на 10-20 ударів. Дана тахікардія має транзиторний характер, оскільки через кілька хвилин починає розвиватися гемоделюція з виходом крові з фізіологічних депо (печінка, селезінка, шкіра, кишечник).
Приплив тканинної рідини. Наслідком компенсаторної перебудови гемодинаміки є зниження гідростатичного тиску в капілярах. Це призводить до переходу міжклітинної рідини в судинне русло. Завдяки цьому механізму ОЦК може збільшитися до 10-15%. Приплив рідини призводить до гемоделюціі, яка покращує реологічні властивості крові і сприяє вимиванню з депо еритроцитів, збільшуючи кількість циркулюючих еритроцитів і кисневу ємність крові.
Таким чином, всі компенсаторні реакції спрямовані на ліквідацію невідповідності між об'ємом циркулюючої крові і ємністю судинного русла. У компенсаторних реакціях беруть участь і інші системи.
Система дихання
У відповідь на крововтрату організм реагує розвитком гіпервентиляції, яка сприяє збільшенню венозного повернення до серця. При вдиху збільшується наповнення правого шлуночка і легеневих судин, що дає більший прилив крові до легень, та збільшує рівень оксигенації крові.
При постійній кроводачі організм адаптується. Відбуваються зміни в серцево-судинній та кровотворній системах. При регулярних донаціях виникає умовний рефлекс, спрямований та підготовку організму до крововтрати. Прискорюються гемоделюція та веноспазм, що дозволяє швидше відновити ОЦК. В крові також відбуваються деякі зміни. Кількість тромбоцитів — нормальна або підвищена. Збільшується час життя еритроцитів та киснева ємність за рахунок підвищення спорідненості гемоглобіну до кисню. В спинномозковій рідині на фоні гіперплазії еритроцитарного ростка відмічається сповільнення дозрівання еритроцитів з перевагою серед них базофільних форм.
Висновок
У донорів за рахунок регулярного оновлення крові набагато стійкіше функціонує імунна система, печінка, підшлункова залоза, травна система. Донори, згідно зі статистикою, живуть в середньому на кілька років довше інших своїх співгромадян. Це обумовлено постійним контролем свого стану здоров'я, оскільки хворого не допустять до кровоздачі. Організм більш стійко переносить крововтрату, що підвищує шанси на виживання при масивних кровотечах.
Використана література:
- Внутренние болезни / Под. ред. проф. Г. И. Бурчинского. ― 4-е изд., перераб. и доп. ― К.: Вища шк. Головное изд-во, 2000. ― 656 с.