Моя історія:
Вперше я погодилась на здачу крові під час дня донора в університеті. Тоді я втратила свідомість і вирішила більше ніколи-ніколи не повторювати цей досвід, але минув час, я все частіше і частіше помічала оголошення про нестачу донорської крові (а в мене і група, виявляється, рідкісна!), почитала-зареєструвалась-видихнула-здала.
Кожна здача крові для мене - відчуття гордості за себе, за всіх донорів з якими я пліч-о-пліч лежала з голкою в руці! З кожною здачею мені бракує 450мл крові, але ж в мені ії близько 5 літрів, а комусь ці 450мл можуть врятувати життя.
До того ж, коли ще ви будете їсти печиво з дуже-дуже солодким чаєм та не думати про калорії?;)