Моя історія:
Діло було так.... Я жах, як боялася здавати кров, особливо венозну. Так це не боляче, але розумієте психологічний бар'єр. І, як всі знають геніальні ідеї приходять вночі, от я банально вирішила перевірити своє здоров'я і десь о 01:00 записалася в Сінево на аналізи. Як же я боялася, не передати словами. Зрозумівши, що це не діло, я здавала за своє життя венозну кров понад 50 разів, але все ще боюсь треба з цим щось робити. Так же в цей час я шукала круті волонтерські програми. Банально в гугл ввела "Київ волонтерство" і на 2 чи 3 позиціях був розміщений сайт domor.ua, дізнавшись всю інформацію про це, противопоказання, так же поспілкувавшись у телеграммі з ботом я така, все буду робити добрі справи для других і для себе! Адже розумію, що зараз таке життя, що крові необхідно багато для проведення операцій і просто для порятунку життя! Навіть у мене була історія, що необхідно було переливання крові, коли була ще зовсім маленькою, мені біло лише 2 роки, а була операція на апендецит дуже тяжка, що необхідно було переливання. Тому я на власній шкурі зрозуміла наскільки це важливо у нашому житті. Тому закликаю таких людей, як я боротися зі своїми страхама наступаючи їм на хвіст і беручи їх під контроль, або просто робіть хороше діло. Правило бумерангу ніхто не відміняв)