Історія донора

Вчора, позавчора і сьогодні я прокинулась цілком здоровою і з всіма правами на життя. Мене турбували дрібні проблеми, які насправді здавались мені настільки серйозними, що часто через це я хнюпила ніс і в мене пропадав настрій. Але я знала, що десь там, на іншому кінці карти є люди, які звечора молять Бога "Лиш би прокинутись..." і цілий день отримують ліки, щоб дожити до вечірньої молитви і знов попросити те саме. Деякі живуть так дні, деякі місяці, а ще деякі в такому смутку, відчаї і страху ходять по колу вже роки... Я давно хотіла стати донором, тому що бачила, як часто робив це мій тато. Правда, мама завжди говорила, що я занадто мала для цього, хоча так воно і було. Зараз, коли мені вже 18 і я бачу різні відеоролики і соціальні реклами, де розповідають про людей, які потерпають від нестачі крові, я знов думаю про те, що маю можливість і можу це зробити. Хоча, не раз зупинялась на думці, що не зможу багато пожертвувати, бо я дівчина, вага навіть трішки менша норми... і думала "багато з мене не візьмеш". Але ж хто сказав, що треба багато? Інша річ, коли багато пожертувує потроху. Бути донором - благородно. Кожен з вас, може завести чиєсь життя, щоб в цих великих очах, повних надії, було видно ще щось, крім білих стін та халатів... Зроби це! Дай можливість піднятись хворому, дозволь вернути всіх в той вимір, який вони називають - "До того, як..." Подаруй життя...

Якубовська Юлія, Друга позитивна, A(II)Rh(+)