Ядерний тероризм росіян — не те, про що ми на ДонорUA звикли говорити, проте ігнорувати цю тему неможливо. Серед задач, які ми перед собою ставимо — турбота про безпеку і здоров’я донорів, а також спростування міфів і фейків у цьому полі. Тож ми поспілкувалися з радіобіологинею Оленою Паренюк — старшою науковою співробітницею Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України, кандидаткою біологічних наук, яка розповіла, чого очікувати від ядерних провокацій на ЗАЕС, як ми можемо про себе подбати у разі теракту і чи можуть здавати кров люди, що опинилися в зоні ураження.

«На ЗАЕС можливі кілька сценаріїв, і ми не можемо напевно говорити про плани росіян. Чи здатні вони на будь-що? Так, здатні, і підрив Каховської ГЕС не залишає сумнівів. Однак небезпеку часто перебільшують, і самі росіяни беруть у цьому участь, аби поширити панічні настрої серед українців», — наголошує науковиця.

За словами пані Олени, якщо аварія все-таки станеться, найбільш імовірний варіант — підрив сховища радіоактивного палива або охолоджених енергоблоків. Теплового вибуху у такому разі не буде, але буде вихід радіоактивності, яка потрапить у Дніпро. Після підриву Каховської ГЕС, де раціація могла б «осісти», вона з течією потрапить у Чорне море і на узбережжя країн, які ним омиваються — Туреччини, Болгарії, Грузії, самої росії. Згодом радіація забруднить води Середземного моря.

«Технічно це може стати причиною для НАТО вступити у війну, — припускає радіобіологиня, — оскільки аварія матиме значні наслідки для екології та економіки континенту. Для України це буде трагедія, проте ми зуміємо з нею впоратися — зона відчуження на частині дніпровського узбережжя утвориться, але не катастрофічна, а альтернативні джерела води можна буде знайти».

Більш небезпечний сценарій — руйнування активної зони 5 реактору. Таке можливо, якщо рівень води в ставку-охолоджувачі опуститься нижче за водозабір ЗАЕС і реактор перестане охолоджуватися. У такому разі ядерне паливо перемішається з водою, і через пару радіонукліди можуть потрапити в атмосферу. Це можна буде порівняти з аварією на АЕС у Фукусімі, однак масштаби усе одно будуть меншими, оскільки сучасні реактори безпечніші. Які регіони при цьому постраждають найбільше і в якому радіусі, залежить від напряму вітру у конкретний день.

«В будь-якому разі, паніка недоречна, оскільки призводить до необдуманих дій. Якщо вітер донесе радіоактивний пил до вашого регіону, жодні міри не вбережуть вас від наслідків на 100%, однак ви можете їх мінімізувати», — підкреслює пані Паренюк. Для цього вона радить:

• запастися бутильованою водою та щільно запакованою їжею;
• придбати радіоприймач на батарейках на випадок зникнення зв’язку;
• стежити за новинами і в разі аварії виконувати вказівки від представників влади, армії та поліції.

Детальніше про заходи безпеки ми писали тут.

Що ж до донорства крові — зрозуміло, що в разі аварії на ЗАЕС ніхто не піде до центру крові терміново, проте раціація може мати відтермінований вплив на організм. Для людей, які є регулярними донорами, традиція здавати кров — частина їхньої ідентичності, і втрата такої можливості — великий удар на додачу до самого теракту. Окрім того, якщо значна частина людей одномоментно втратить змогу здавати кров, це вплине на загальне забезпечення всієї країни донорською кров’ю.

Проте Олена Паренюк і тут закликає не панікувати.

«Куріння у перспективі є більш небезпечним для здоров’я, ніж вплив радіації поза зоною у 30 кв. км довкола ЗАЕС», — зазначає науковиця.

Пані Олена розповідає, що першою ознакою радіаційного зараження є підвищення титру лімфоцитів, який можна виявити за допомогою загального аналізу крові. Така реакція свідчить про запальні процеси, і допоки рівень лімфоцитів не знизиться до норми, донації протипоказані. Коли ж цей показник повернеться до норми, і якщо під час обстеження донора не буде виявлено протипоказань, кров можна здавати.

«В еритроцитах немає ядра, тож вони не можуть мутувати, — пояснює науковиця, — У тромбоцитах ці процеси можливі, і може статися так, що тромбоцитарну масу після радіаційного ураження людина здавати більше не зможе. Однак лише обстеження зможе показати, чи вплинула радіація на кров».

Сама радіобіологиня є доноркою крові вже понад 10 років. Ще довше здає кров Катерина Шаванова — генетикиня, кандидатка біологічних наук, спільно з якою Олена Паренюк написала книгу «Страшне, прекрасне та потворне в Чорнобилі. Від катастрофи до лабораторії».

«Як бачимо, тривала робота поблизу ЧАЕС не заважає нам бути донорками, — підсумовує пані Олена, — Тож, хоча вжити доступних заходів безпеки однозначно варто, і хоча йдеться про дуже серйозні потенційні наслідки, панікувати щодо знищення всього живого не слід».

Дякуємо за змістовну розмову та усім нам бажаємо, аби вона так і залишилася у теоретичній площині. Проте підготовка, зокрема інформаційна, точно нікому не завадить.