22 травня в Україні відзначають День трансфузіолога. Це медики, що здійснюють переливання крові та всі супутні процеси — суміщення крові, добір компонентів тощо. Більшість із нас неправильно уявляють собі цю процедуру і не усвідомлюють, як часто вона насправді потрібна. Тож у цей день ДонорUA вирішили більше розповісти про працю трансфузіологів, і в цьому нам допомогла Альона Мига — лікарка-трансфузіологиня, завідувачка центру крові національного інституту серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова.

Переливають не цільну кров, а її компоненти

«З одного гемакона (пакета, куди набирається кров донора — прим.) цільної крові ми отримуємо три компоненти: еритроцитарну масу, тромбоконцентрат і плазму. Четвертий компонент — лейкотромбошар, лейкоцити, які забезпечують імунну відповідь організму. Зазвичай тіло реципієнта сприймає їх як чужорідний елемент і може зреагувати негативно, тому такий компонент не використовується», — розповідає Альона Мига.

Відповідно, окремі компоненти використовуються для пацієнтів, які потребують саме їх. При крововтратах це еритроцитарна маса, яка забезпечує тканини киснем, оскільки кисень по тілу переносить гемоглобін, що міститься в еритроцитах. Якщо в пацієнта спостерігається брак факторів згортання крові, йому можуть призначити переливання плазми, яка містить білки крові. Тромбоцити беруть безпосередню участь у процесі запалення, і якщо організм тривалий час бореться з хворобою, їхня кількість може критично знизитися — таким пацієнтам може знадобитися переливання тромбоконцентрату.

Є донори, які початково здають не цільну кров, а окремі компоненти. Наприклад, якщо в людини позитивний Kell-фактор, це означає, що на її еритроцитах «сидять» антигени, які організм реципієнта може відторгати. Таким донорам радять здавати плазму або тромбоцити, оскільки там антигенів немає. І якщо цільної крові людина може здати до 450 мл, то плазми — до 800 мл, а тромбоцитів — до 200 мл (що теж більше, ніж можна виділити з однієї дози цільної крові). І це краще для реципієнта, адже чим більший об’єм компонента крові взято від одного донора, тим менше донорів потрібно для одного пацієнта, і тим нижчий ризик імунної реакції.

Але цільну кров здавати також важливо, оскільки лише так можна отримати еритроцитарну масу, котра передусім необхідна людям із крововтратами.

«Цільну кров переливають лише в ургентних ситуаціях, коли немає можливості розділити кров на компоненти — наприклад, в умовах бойових дій, коли банку крові поблизу немає, але є побратим із потрібною групою крові. В такому випадку ми переливаємо весь «суповий набір»: лейкоцити, антитіла. Цільну кров використовують тоді, коли очікувана користь від переливання перевищує ризики, і слід швидко врятувати життя, а потім уже розбиратися з наслідками для здоров’я», — додає трансфузіологиня.

Та переливати пораненим можна не лише цільну кров. ДонорUA спільно з МОЗ організовує перевезення донорської крові для фронту — крові перевіреної і належним чином підготованої. Ви можете задонатити на доставку крові — кожна така поїздка коштує близько 50 000 грн. А щоби кров на фронті могли ефективно використовувати, замовте прикрасу з благодійної колекції — кошти йдуть на купівлю обладнання для переливання та відповідне навчання для бойових медиків.

Кров потрібна не лише онкохворим

Сьогодні в Україні про донорство говорять переважно у контексті війни. Військові — основні реципієнти, які ніколи не можуть чекати, адже після поранення лік іде на хвилини. Донорська кров може знадобитися їм і пізніше, оскільки нерідко поранені проходять через численні операції.

«Пацієнти похилого віку з хронічними патологіями можуть потребувати переливання еритроцитарної маси, аби збагатити організм залізом. Цю процедуру призначають, якщо рівень гемоглобіну в людини нижче 90. Інколи застосовують і всі три компоненти — зазвичай при оперативних втручаннях», — ділиться Альона Мига.

Переливання може знадобитися людям і з серцево-судинними патологіями — наприклад, аневризмою аорти. Це найбільша артерія в нашому тілі, стінки якої при аневризмі розтягуються у певних ділянках. Це може привести до розриву, і, як наслідок — внутрішньої кровотечі. Таку кровотечу неможливо швидко зупинити, і пацієнту може знадобитися багато крові.

Менш поширене, але не менш небезпечне захворювання — гемофілія, при якій кров дуже погано згортається. Навіть незначна травма для такої людини може спричинити сильну кровотечу, і пацієнт потребуватиме термінового переливання.

Кров також часто потрібна породіллям при ускладнених пологах і кесаревому розтині, особливо у випадках, якщо сама мама має вади серця чи інші патології.

Апарати штучного кровообігу

В серцево-судинній хірургії використовуються апарати штучного кровообігу (АШК), для роботи яких також потрібна донорська кров. Наприклад, породіллі з серцевими патологіями, за словами Альони Миги, породіллі з серцевими патологіями часто народжують в Інституті серцево-судинної хірургії — аби зберегти адекватне кровопостачання матері і дитини, може знадобитися АШК.

Апарат застосовується також при операціях на серці — його слід «відключити», аби оперувати, а його функції в цей час виконує АШК. Використовується він і для пацієнтів з інфарктом міокарда — пошкодженням або некрозом певних ділянок серця. Таких людей підключають до апарату, аби серце «відпочило» й пошкоджені ділянки загоїлися. На їхньому місці утворюється рубець, після чого серце знову «запускають».

«Тож навіть для штучного кровообігу потрібна справжня кров — замінника для неї досі не винайшли. Донор — носій живильної матерії, яку нічим не заміниш. Тому кожного донора ми цінуємо і розповідаємо про важливість регулярного донорства, адже крім нас самих, пацієнтів ніхто не врятує», — підсумовує лікарка.

Реєструйтеся на ДонорUA і рятуйте життя системно. Ваша кров переможе!