На початках студентства волонтерила на декількох фестивалях, у мистецьких проєктах і громадських ініціативах. Це дає мені незамінне відчуття співдії й коло щирих знайомств. Тому коли змогла повернутись додому після звільнення Київської області, я почала думати, як могла б бути корисною. Вирішила спробувати донорство крові. Близьким сказала лиш після того, як здала кров, але у відповідь зустріла сильну підтримку, що було дуже цінно.

Мені комфортно поєднувати донацію і волонтерство у пунктах здачі крові. Вперше на волонтерство на подію мене запросила знайома, та я вирішила завчасно підготуватись і до донорства також. І здала кров! Нині я намагаюся планувати свою участь наперед в Google-календарі, щоб підтримувати регулярність, а не долучатись від випадку до випадку.

Зазвичай під час волонтерства я працюю на інфопоінті: вітаю тих, хто прийшов на донацію, перевіряю імена у списках, телефоную тим, хто запізнюється. В цей же день у мене також може бути донація — залежно від висновків тесту крові. Те, що я знаходжусь серед людей зі схожими цінностями, поруч із друзями, допомагає подолати хвилювання, відчути, що я роблю суспільно корисну справу. До того ж коли здача крові позаду, мені дуже приємно розповідати про свій досвід, адже мене надихає як знайомі також стають зацікавленими у цьому, ставлять запитання, бажаючи спробувати це самостійно. Це дає змогу розширювати мережу донорів.

Донорство не надто впливає на решту мого життя. Я вегетаріанка, тому з одного боку, майже не відчуваю обмежень раціону перед донацією, з іншого — звикла приглядати за здоров’ям фоново.

Після своєї першої донації я отримала власне фото і пряник. Смішно було. Іншим разом мій знайомий виграв павербанк на аукціоні для донорів. Але мені здається, що винагорода тут — це скоріше особистісний акт турботи і подяки суспільству, аніж матеріальні мініпризи. Коли бізнеси-партнери вигадують власні заохочення для донорів, йдеться радше про інформаційну підтримку донорства, а не про щось фізичне. Хотілося б, щоб першочерговими були саме ціннісні мотиви. Адже стати донором — це маленький крок до великих змін.

Мої аргументи на користь донорства: це дійсно неважко і займає пару годин раз на декілька місяців. Але якщо подивитись глобально, то в момент, коли донорство стає масовим і регулярним, у лікарів з’являється більше можливостей рятувати життя. Бо тоді кров потрібної групи завжди під рукою.

Я ще шукаю себе і своїх. Шукаю, де важлива я, і важливо те, що я роблю. З волонтерством у спільноті донорства метч іще формується, але відчуваю, що він можливий і важливий.