Коли я став донором, у моєму житті з’явилася подія, що дозволяє на пів дня відкласти всі справи. А якщо серйозно, це дійсно не шкідливо і не боляче, і єдине, що ви втрачаєте — це трохи часу, але натомість хтось отримує шанс на життя. Хоча й досі можна почути середньовічні упередження про те, що кров — це душа, і переливати її — гріх.

Мені пощастило — я один із тих, хто не відчуває після донації жодних фізіологічних змін, а лише піднесення, і вже перша моя процедура пройшла чудово. Я просто рахую стискання кулака і думаю про те, що моя кров може врятувати когось.