За діяльність служби крові в Італії відповідає Національний центр крові (Centro Nazionale Sangue), який функціонує автономно на базі Національного інституту охорони здоров'я та здійснює науково-технічний контроль системи донорства в країні. Центр також забезпечує освіту медичних працівників в цій сфері і періодично перевіряє їх кваліфікацію та навички.
В Італії функціонує 21 регіональних пунктів переливання крові, діяльність яких контролюється регіональними установами, кожна з яких підпорядкована регіональному координаційному центру. Донорські добровільні асоціації також грають важливу роль у забезпеченні країни необхідною кількістю крові.
Регіональні установи перевіряють, санкціонують і акредитують пункти для переливання крові відповідно до загальноприйнятих європейських норм. Кожна регіональна інспекційна група має включати принаймні одного кваліфікованого інспектора крові з реєстру Національного центру крові.
В Італії дієє чотири основні недержавні організації, що займаються донорством крові.
- AVIS — найстаріша та найбільша донорська організація в Італії, що базується в районі Ломбардія та налічує понад мільйон постійних донорів.
- FIDAS — друга за кількістю донорів недержавна організація, що має пункти забору крові майже у всіх регіонах Італії.
- FRATRES — християнська донорська організація Флоренції.
- CRI — представництво Червоного Хреста в Італії, що налічує понад 150 тисяч донорів по всій країні.
Згідно з законом, перелічені організації можуть відкривати пункти для забору крові лише під технічним контролем регіональних координаційних центрів.
Найбільша кількість донорів і серед жінок, і серед чоловіків припадає на вік від 36 до 45 років, проте чоловіків у загальній кількості донорів все ж більше на 11,5%.
Забір, розподіл і транспортування крові
Забір крові довірено громадським лікарням, в яких можна здати кров, та недержавним організаціям, які приводять більшість донорів і пропагують донорство на регіональному та національному рівнях (усі донори здають кров добровільно і безоплатно). Існує також невелика установа з забору крові, яку експлуатують виключно Збройні сили Італії.
Закупівля контейнерів (гемаконів) для забору крові
За придбання контейнерів несуть відповідальність або адміністративні регіональні установи, або пункти забору крові. Регіональні координаційні центри використовують бюджет країни для покриття збитків, тому лікарні отримують кров безоплатно, хоча коли необхідно транспортувати кров до інших регіонів, лікарні відшкодовують витрати на транспортацію.
Згідно з законом, регіони повинні забезпечувати себе необхідною кількістю гемаконів самі, але часто здійснюється обмін через Національний центр крові (близько 75 000 контейнерів на рік). В області Давида Сгарзі (регіон Емілія-Романья) більшість лікарень є публічними, тому вони здійснюють державні закупівлі самостійно, проте ситуація відрізняється в інших регіонах. Наприклад, у регіоні Ломбардія більшість лікарень є приватними, тому громадяни мають купувати гемакони самі.
Джерело: Monitoring of blood transfusion operations in EU-countries
