Підтримати ДонорUA

Вже здаєте кров або мрієте стати донором?

Підтримайте популяризацію безоплатного та добровільного донорства крові в Україні. Зареєструйтесь і почніть рятувати життя з ДонорUA вже сьогодні.

Стати донором Підтримати проєкт

Плазма крові

Плазмаферез – один із варіантів донорства компонентів крові. Донорську плазму переливають пацієнтам із масивними крововтратами, гострими отруєннями, сепсисом, за печінкової та ниркової недостатності і т.д. У цій статті розкажемо, що ж таке плазма, із чого вона складається, для чого потрібна та що відбувається, якщо її в організмі недостатньо.

alt text

Що таке плазма крові?

Плазма – це кров без клітин, тобто рідка частина крові з білками, іонами, газами та іншими речовинами. Об’єм плазми крові дорослої людини становить близько 3500 мл, або 4-5% від маси тіла (це – 7,5% усієї води організму).

Плазма крові містить 90-92% рідини, яка постійно зазнає оновлення, і 8-10% сухої речовини. До складу другої входять переважно білки (65-85 г міститься в 1 л), продукти їх синтезу та солі, у складі яких є іони Натрію, Калію, Кальцію, Хлору, карбонати, фосфати та багато інших. У плазмі також присутні глюкоза (основний вуглевод, що потрібен клітинам для вироблення енергії), вітаміни, сечовина (цей продукт метаболізму виводиться з організму), креатин (необхідний для високоенергетичної роботи м’язів), різні розчинені гази. (Рис.1)

alt text

Рис.1. Компоненти крові: плазма та формені елементи

Білки плазми та їх функції, або для чого потрібна плазма?

Плазма – своєрідне міжклітинне середовище крові. Вона сприяє обміну речовинами між певними клітинами. Це – рідина, за допомогою якої здійснюється перенесення речовин в організмі з одного органу до іншого. Такий транспорт забезпечують білки плазми.

Білки становлять 7% від об’єму плазми. Вони переважно синтезуються в печінці. Загальна чисельність білків плазми – понад 200 видів. Загальна їх кількість коливається від 65 до 85 г в 1 л. Основні білки – альбуміни, глобуліни та фібриноген. Найбільше в плазмі альбумінів, а для оцінки білкового складу крові в клініці визначають альбуміно-глобуліновий показник – співвідношення кількості альбуміну до всіх фракцій глобулінів (у нормі дорівнює 1,3-2,2).

alt text

Рис.2. Білки плазми крові та їх основні функції

Альбуміни

Альбуміни (60% або 38-60 г/л) – найбільш однорідна фракція білків плазми крові. Їх основні функції:

  • створення колоїдно-осмотичного чи онкотичного тиску плазми крові – це тиск рідини в організмі, що забезпечується наявністю в ній білків. За збільшення концентрації білків онкотичний тиск рідини теж зазнає змін. Норма становить 25-30 мм рт.ст. За такої ситуації показник виростає. Тиск необхідний для обміну води між судинами та міжклітинною рідиною;
  • резерв поживних речовин. Альбуміни можуть хімічними зв’язками приєднувати ці речовини та перебувати в такому стані, доки не виникне необхідність їх використати;
  • утворення буферної системи. Це – спеціальний розчин для підтримання сталості кислотно-основної рівноваги в крові, адже кров завжди повинна мати стале значення pH;
  • транспортування різних речовин у крові, а саме: ліки, жирні кислоти, солі жовчних кислот, білірубін (жовчний пігмент, що є продуктом розпаду гемоглобіну), стероїдні та тиреоїдні гормони, іони Кальцію і т.д.

Глобуліни

Глобуліни (20-30 г/л) циркулюють у крові у складі глікопротеїнів (складні білки, що мають 2 частини: білкову та вуглеводну). Як й альбуміни, вони беруть участь у створенні онкотичного тиску крові. Їх поділяють шляхом електрофорезу на три фракції – альфа-1, альфа-2 і бета-глобуліни.

Альфа-1-глобуліни (1,4-3,0 г/л) переміщають близько 60% глюкози крові, фосфоліпіди та ліпіди. Транскортин – представник глобулінів, що транспортує кортизол, вітамін В-12.

Альфа-2-глобуліни (5,6-9,1 г/л) представлені церулоплазміном, який транспортує в крові мідь, а також гаптоглобулінами та макроглобулінами, що зв’язуються з іншими білками, змінюючи їх активність. Також альфа-2-глобуліни стимулюють кровотворення, беруть участь у зсіданні крові та розчиненні тромбів.

Бета-глобуліни (5,4-9,1 г/л) – транспортують ліпопротеїни, тригліцериди, фосфоліпіди, холестерин і полісахариди. Бета-глобулін трансферин переносить залізо в крові.

Гама-глобуліни (9,1-14,7 г/л) – найбільша фракція. До неї входять 5 класів імуноглобулінів: IgA, IgG, IgM, IgD, IgE (рис.3). Вони належать до захисних чинників організму. Імуноглобуліни – це антитіла, серед яких найбільшу фракцію складають антитіла класу G. Вони проходять через плацентарний бар’єр від матері до плода, тобто обумовлюють імунітет у новонародженої дитини, поки власний його імунітет ще не сформований. Фракція імуноглобулінів збільшується за багатьох запальних захворювань, оскільки саме вони допомагають організму боротися зі збудниками.

Фібриноген (2-4 г/л) також належить до глобулінів. Цей білок – основа утворення тромбу за зсідання крові, що забезпечує коагуляційний гемостаз під час пошкодження стінки судини. Гемостаз – складник поетапних процесів утворення білка фібрину крові, що призводить до формування згустку (тромбу). Унаслідок цього кров набуває сироподібної консистенції (переходить із рідкого у гелеподібний стан). Вона може закупорити пошкодження в судині. Плазма крові, у якій відсутній фібриноген, називається сироваткою крові. Фібрин – основний, хоч і не єдиний, білок зсідання крові та фібринолізу.

alt text

Рис.3. Антитіла різних класів забезпечують гуморальний імунітет організму.

Як відбувається донація плазми?

Процес забору плазми називається донорським плазмаферезом і може відбуватися двома шляхами. Перший – забір безпосередньо плазми без формених елементів (автоматичний плазмаферез). Другий полягає у донації цільної крові з подальшим центрифугуванням і поверненням клітин в організм донора (ручний плазмаферез).

За законом України про «Порядок медичного обстеження донорів крові та компонентів крові» об'єм узятої плазми не повинен перевищувати 800 мл за один сеанс без урахування крові, вилученої для тестування (до 40 мл). Кількість регулярних донацій плазми не повинна бути більшою за 26 процедур на рік із інтервалом не менше 14 днів. Перед донацією крові в донора визначають концентрацію гемоглобіну та групову належність за допомогою моноклональних антитіл. Під час первинного обстеження, яке роблять до проведення процедури плазмаферезу, додатково визначають умісту загального білку та білкових фракцій сироватки чи плазми крові: альбуміну, імуноглобуліну G.

alt text

Авторка статті – Єлізавета Килимчук

Поділитись:

Підпишись на нашу розсилку, щоб бути в курсі всіх новин та активностей:

Підтримати ДонорUA

Стань другом ДонорUA

Підтримай популяризацію безоплатного та добровільного донорства крові в Україні

Допомогти
Кровопедія