Чи можна інфікуватись під час спілкування чи у побуті, через слину, сльози чи укуси комарів? Чи можна заразитися, здаючи кров, або під час переливання? Чи можна за зовнішнім виглядом відрізнити ВІЛ-інфіковану людину? Якщо вагітна має ВІЛ-інфекцію, її дитина також народиться ВІЛ-позитивною? Як стосується ВІЛ-інфекція безпосередньо твого життя? На жаль, більшість із нас упереджено ставляться до теми ВІЛ загалом, хоча обізнаність у даному питанні вкрай важлива.
У 80-х роках, коли про ВІЛ стало відомо людству, інфекція була вироком. Ця нова, невідома раніше хвороба, для якої не існувало жодного способу лікування, стала причиною страхів, які і досі поширені серед населення. Більшість людей думає, що вони ніколи не зустрічались із ВІЛ-інфікованими й тому це їх не стосується. Існує також міф, що ВІЛ поширений лише серед певних категорій населення і, якщо людина не вживає ін’єкційних наркотиків та займається сексом лише з постійним партнером, то й ВІЛ-тестування їй не потрібне.
Усі ці думки – лише наслідок необізнаності. Ми боїмось, тому що знаємо недостатньо.
Як працює вірус
ВІЛ інфікує білі кров'яні тільця в імунній системі організму. Вони називються Т-хелперами або CD4-клітинами. Ці життєво важливі клітини борються із інфекціями та хворобами й підтримують нас здоровими.
ВІЛ не може розмножуватися самостійно: вірус прикріплюється до Т-хелпера і зливається з ним. Він бере під контроль ДНК клітини, робить свої копії всередині і, зрештою, виділяє більше вірусу у кров. Далі він розмножується і поширюється по всьому тілу. Таким чином, ВІЛ послаблює природний захист організму і з часом сильно пошкоджує імунну систему. Швидкість розвитку вірусу залежить від загального стану здоров’я людини й того, наскільки швидко інфекцію діагностували та почали лікування. Ліки проти ВІЛ націлені на різні етапи життєвого циклу вірусу.
Особливість ВІЛ-інфекції – серонегативний період, або період «вікна». Це час, коли ВІЛ присутній у крові людини, але аналіз на антитіла до нього ще є негативним. Так відбувається через те, що вірус знаходився в організмі недостатню кількість часу для того, аби встигли виробитись антитіла. Період «вікна» триває від 2 до 6 місяців, симптоми хвороби при цьому відсутні, але інфікована людина вже є джерелом інфекції. Період «вікна» – причина того, що для отримання достовірного результату тест на ВІЛ роблять людині двічі з перервою в 3 місяці. А щоби точно бути впевненою у своєму ВІЛ-негативному статусі, кожній людині слід проходити тестування мінімум двічі на рік.
Як убезпечити себе
Слід пам’ятати, що інформація – наша головна зброя в боротьбі з вірусом, а діагностика – перший крок на шляху до подолання епідемії ВІЛ у світі.
Ви можете заразитися ВІЛ, лише контактуючи з певними біологічними рідинами людини, яка живе з вірусом (наприклад, кров, сперма, грудне молоко), тобто ВІЛ може передаватися:
- через переливання зараженої крові та при трансплантації органів;
- під час незахищеного сексу;
- через спільне використання ін’єкційного обладнання;
- від матері до дитини під час вагітності,
- під час пологів та годування груддю
Існує ряд способів захистити себе від ВІЛ, зокрема:
- правильно використовувати презерватив щоразу, коли ви займаєтеся вагінальним, анальним або оральним сексом;
- уникати спільного використання голок, шприців та іншого ін’єкційного обладнання;
- вживати запобіжних заходів, якщо ви медичний працівник – наприклад, носити захисні засоби (маски, рукавички та окуляри), мити руки після контакту з кров’ю та іншими біологічними рідинами й безпечно утилізувати гостре обладнання.
Основною проблемою, яка спричиняє поширення ВІЛ серед людей, є необізнаність і недодіагностованість. Треба пам’ятати, що ВІЛ-позитивним може бути будь-хто, незалежно від сексуальної орієнтації, віку, статі, гендеру, рівня освіти чи соціального статусу. Саме тому пройти тест на ВІЛ – один із способів захистити себе та рідних.
Ризик зараження вірусом імунодефіциту через донорську кров прямує до нуля, оскільки вона ретельно перевіряється на наявність ВІЛ-інфекції, гепатитів та ряду інших захворювань. Окрім того, регулярне донорство є ефективним та безкоштовним способом відстежувати свій ВІЛ-статус.
Як жити з ВІЛ
Сьогодні не існує лікування, яке б повністю знищило вірус в організмі людини. Проте існує терапія, за якої ВІЛ-позитивна людина має можливість жити звичайним життям. Терапія називається антиретровірусною. В її основі лежить застосування трьох або чотирьох препаратів, які діють на різні стадії розвитку вірусу та запобігають його мутації. Терапія вимагає чіткого та регулярного прийому ліків.
Дане лікування зменшує кількість вірусу в організмі до мінімуму і дає можливість ВІЛ-інфікованим людям створювати сім’ю без страху заразити свого партнера, а ВІЛ-позитивні жінки мають можливість виносити і народити здорову дитину.
За статистикою HIVBook, 98-99% немовлят ВІЛ-позитивних матерів, котрі проходять антиретровірусну терапію, народжуються здоровими. Люди, які приймають препарати за графіком і в яких аналіз показує нульове вірусне навантаження, можуть займатись сексом без бар’єрної контрацепції, не ризикуючи заразити партнера.
Антиретровірусна терапія в Україні доступна кожній інфікованій людині, що робить ВІЛ особливістю життя, а не смертельною недугою. Вчасне виявлення інфекції дозволяє почати терапію на ранніх стадіях, що є запорукою нормального життя для ВІЛ-позитивної людини.
Скільки людей живуть із ВІЛ
За даними ВООЗ, на сьогодні у світі з ВІЛ живуть майже 38 мільйонів людей.
Статистика 2018 року каже: приблизно 79% людей, які живуть з ВІЛ, знають про свій статус, 62% отримують антиретровірусну терапію, а близько половини людей, що живуть із ВІЛ, завдяки терапії мають невизначений рівень вірусу в крові та не можуть передавати вірус іншим.
ВІЛ та цукровий діабет: хто небезпечніший?
Цукровий діабет, хоч і не передається від однієї людини іншій, нерідко супроводжується серйозними ускладненнями. До них належать ураження нирок, очей, особливо часто – серцево-судинної системи. Серед хворих на діабет значно вища частота розвитку ішемічної хвороби серця, інфарктів, інсультів, гангрени – навіть за адекватного лікування. При цьому люди із цукровим діабетом повинні все життя дотримуватись дієти і проходити гормональну терапію.
На противагу цьому, життя людини з ВІЛ-інфекцією мало відрізняється від життя здорової людини. Завдяки сучасній медицині це захворювання перестало вважатися смертельним, і ВООЗ перевела його в розряд хронічних захворювань. Вчасно почавши прийом ліків і дотримуючись усіх вказівок лікаря, люди, що живуть з ВІЛ, можуть прожити довге і повноцінне життя, оскільки в них ВІЛ-інфекція не буде прогресувати і не перейде в стадію СНІДу (термінальну стадію захворювання). Таким чином, тривалість життя залежить тільки від природних процесів старіння організму і не відрізняється від тривалості життя людини без ВІЛ.
Як відбувається виявлення ВІЛ-інфекції
Кожна доза донорської крові чи її компонентів тестується в центрі крові на чотири гемотрансмісивні інфекції, в тому числі і ВІЛ. Слід пам’ятати, що аналіз у центрі крові – це не діагноз. В разі позитивного результату донору про це повідомляють особисто, враховуючи особливість ситуації. Людину направляють до лікаря, який здійснює детальну діагностику. Потрібно виконати повторні тести. Важливим аспектом є наявність в анамнезі умов, коли людина могла інфікуватись. Діагноз ВІЛ-інфекції ставить тільки лікар, який і призначає терапію, що підходить конкретній окремій людині.
Чи можна інфікуватися ВІЛ, здаючи кров, або під час її переливання
Системи для забору крові – стерильні й одноразові, розпаковують їх у присутності донора, тож заразитися під час донації неможливо. Сама ж кров тестується на ВІЛ, перш ніж потрапити до банку. Слід пам'ятати про серонегативне вікно. Якщо ви контактували з потенційним джерелом інфекції (мали незахищений секс, робили тату, пірсинг, перманентний макіяж чи косметологічні ін'єкції), здавати кров варто не раніше ніж через 6 місяців після цього. Так ви зможете бути впевнені, що тестування крові на ВІЛ дало коректний результат.
В Україні створено центри анонімної та безкоштовної консультації. Національна лінія телефону довіри з проблеми ВІЛ/СНІД – безкоштовна, постійно діюча телефонна «гаряча лінія» для загального населення: 0-800-500-451. Діють також благодійні фонди та волонтерські організації: Міжнародний благодійний фонд «Альянс громадського здоров’я», Міжнародний благодійний фонд «СНІД Фонд Схід-Захід», куди можна звернутись щодо діагностики, а також за допомогою та лікуванням.