ВІЛ-інфекція та донорство

МИ БОЇМОСЬ ВІЛ – ЧОМУ?

Чи можна інфікуватись під час спілкування чи у побуті, через слину чи сльози або через укуси комарів? Чи можна за зовнішнім виглядом відрізнити ВІЛ-інфіковану людину? Якщо вагітна має ВІЛ-інфекцію, її дитина також народиться ВІЛ-позитивною? Чи стосується ВІЛ-інфекція безпосередньо твого життя? На жаль, всі ці питання створюють завісу між знаннями і міфами та реальністю. Більшість з нас вже закриті до інформації коли чує слово ВІЛ. А дарма. Ми вам розкажемо про ВІЛ все і навіть більше.

У 80-х роках, коли про ВІЛ стало відомо людству, інфекція була вироком. Ця нова, невідома раніше хвороба, лікування якої не існувало – причина страхів, які і досі поширені серед людей. Більшість думає, що вони ніколи не зустрічались із ВІЛ-інфікованими і тому це їх не стосується, або ж, що ВІЛ поширений тільки серед певних категорій населення і, якщо ти не вживаєш ін’єкційні наркотики чи не маєш гомосексуальних стосунків, то й тестування на ВІЛ тобі не потрібне.

Усі ці думки – лише наслідок необізнаності. Ми боїмось, тому що знаємо недостатньо!

ЯК ПРАЦЮЄ ВІРУС?

ВІЛ інфікує білі кров'яні тільця в імунній системі організму. Вони називються Т-хелпери або CD4-клітини. Ці життєво важливі клітини борються із інфекціями та хворобами та підтримують нас здоровими.

ВІЛ не може розмножуватися самостійно: вірус прикріплюється до Т-хелпера і зливається з ним. ВІЛ бере під контроль ДНК клітини, робить свої копії всередині клітини і, нарешті, виділяє більше вірусу у кров. Далі він розмножується і поширюється по всьому тілу. Таким чином, ВІЛ послаблює природний захист організму і з часом сильно пошкоджує імунну систему. Швидкість розвитку вірусу залежить від загального стану здоров’я людини, і того, наскільки швидко інфекцію діагностували та почали лікування. Ліки проти ВІЛ націлені на різні етапи життєвого циклу вірусу.

Особливість ВІЛ-інфекції – серонегативний період, або період «вікна». Це час, коли ВІЛ присутній у крові людини, але аналіз на антитіла до нього ще є негативним. Так відбувається тому, що вірус знаходився в організмі не достатню кількість часу для того, аби встигли виробитись антитіла. Період «вікна» триває від 2 до 6 місяців, симптоми хвороби при цьому відсутні, але інфікована людина – вже є джерелом інфекції. Період «вікна» - причина того, що для отримання достовірного результату тест на ВІЛ роблять людині двічі з перервою в 3 місяці. А для того, аби точно бути впевненим у своєму ВІЛ-негативному статусі кожній людині слід проходити тестування мінімум двічі на рік.

ЯК БУТИ В БЕЗПЕЦІ?

Слід пам’ятати, що інформація – наша головна зброя в боротьбі з вірусом, а діагностика – перший крок на шляху до подолання епідемії ВІЛу у світі!

Ви можете заразитися ВІЛ лише контактуючи з певними біологічними рідинами людини, яка живе з вірусом (наприклад, кров, сперма, грудне молоко), тобто ВІЛ може передаватися:

  • через переливання зараженої крові та при трансплантації органів;
  • під час незахищеного сексу;
  • через спільне використання ін’єкційного обладнання;
  • від матері до дитини під час вагітності,
  • під час пологів та годування груддю

Існує ряд способів захистити себе від ВІЛ, зокрема:

  • правильне використання презерватива щоразу, коли ви займаєтеся вагінальним, анальним або оральним сексом;

  • уникати спільного використання голок, шприців та іншого ін’єкційного обладнання;

  • вживати запобіжних заходів, якщо ви медичний працівник, наприклад, носити захисні засоби (рукавички та окуляри), мити руки після контакту з кров’ю та іншими біологічними рідинами та безпечно утилізувати гостре обладнання.

Основною проблемою, яка спричиняє поширення ВІЛ серед людей, є необізнаність і недодіагностованість. Треба пам’ятати, що ВІЛ-позитивним може бути будь-хто, незалежно від сексуальної орієнтації, віку, статі, гендеру, рівня освіти чи соціального статусу. Саме тому пройти тест на ВІЛ – це один із способів захистити себе та рідних.

Ризик зараження вірусом імунодефіциту через донорську кров суттєво знижується завдяки постійним донорам, адже їхня кров проходить перевірку на ВІЛ після кожної здачі.

ЯК ЛІКУВАТИ І ЖИТИ З ВІЛ?

Сьогодні не існує лікування, яке б повністю знищило вірус в організмі людини. Проте існує терапія, за якої ВІЛ-позитивна людина має можливість жити звичайним життям. Терапія називається антиретровірусною. В її основі лежить застосування трьох або чотирьох препаратів, які діють на різні стадії розвитку вірусу та запобігання розвитку його мутацій. Терапія вимагає чіткого прийому ліків, без пропуску прийому.

Дане лікування зменшує кількість вірусу в організмі до мінімуму і дає можливість ВІЛ-інфікованим людям створювати сім’ю без страху заразити свого партнера, а ВІЛ-позитивні жінки мають можливість виносити і народити здорову дитину.

За статистикою HIVBook 98-99% немовлят ВІЛ-позитивних матерів (які приймають антиретровірусну терапію) народжуються здоровими. Люди, що приймають терапію за графіком і у яких аналіз показує нульове вірусне навантаження, можуть займатись сексом без бар’єрної контрацепції, не ризикуючи заразити партнера.

Антиретровірусна терапія в Україні доступна кожній інфікованій людині, що робить ВІЛ особливістю життя, а не смертельною недугою. Вчасне виявлення інфекції дозволяє почати терапію на ранніх стадіях, що є запорукою нормального життя для ВІЛ-позитивної людини.

СКІЛЬКИ ЛЮДЕЙ ЖИВУТЬ З ВІЛ?

За даними ВООЗ, на сьогодні у світі з ВІЛ живуть майже 38 мільйонів людей.

Статистика 2018 року каже - приблизно 79% людей, які живуть з ВІЛ, знають про свій статус, 62% - отримують антиретровірусну терапію, близько половини людей, що живуть з ВІЛ, завдяки терапії мають невизначений рівень вірусу в крові та не можуть передавати вірус іншим.

ВІЛ ТА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ: ХТО НЕБЕЗПЕЧНІШИЙ?

Справа у тому, що цукровий діабет, хоч і не передається від однієї людини іншій, нерідко супроводжується серйозними ускладненнями. До них належать ураження нирок, очей, особливо часто - серцево-судинної системи. Серед хворих на діабет значно вища частота розвитку ішемічної хвороби серця, інфарктів, інсультів, гангрени навіть за адекватного лікування. При цьому люди із цукровим діабетом повинні все життя дотримуватись дієти і приймати гормональну терапію.

На противагу цьому, життя людини з ВІЛ-інфекцією мало відрізняється від життя здорової людини. Завдяки сучасній медицині це захворювання перестало вважатися смертельним, і ВООЗ перевела його в розряд хронічних захворювань. Вчасно почавши прийом ліків і дотримуючись всіх вказівок лікаря, люди, що живуть з ВІЛ, можуть прожити довге і повноцінне життя, так як у них ВІЛ-інфекція не буде прогресувати і не перейде в стадію СНІДу (термінальну стадію захворювання). Таким чином, тривалість життя залежить тільки від природних процесів старіння організму і не відрізняється від тривалості життя людини без ВІЛ.

ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ ВИЯВЛЕННЯ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ?

Кожна доза донорської крові чи її компонентів тестується в центрі крові на чотири гемотрансмісивні інфекції, в тому числі і ВІЛ. Слід пам’ятати, що аналіз в центрі крові - це не діагноз. В разі позитивного результату, донору про це повідомляють особисто, враховуючи особливість ситуації. Людину направляють до лікаря, який здійснює детальну діагностику. Потрібно виконати повторні тести. Важливим аспектом є наявність в анамнезі умов, коли людина могла інфікуватись. Діагноз ВІЛ-інфекції ставить тільки лікар, який і призначає терапію, що підходить кожній окремій людині.

В Україні створені центри анонімної та безкоштовної консультації (0-800-500-451 - Національна лінія телефону довіри з проблеми ВІЛ/СНІД – безкоштовна, постійно діюча телефонна «гаряча лінія» для загального населення), благодійні фонди та волонтерські організації (Міжнародний благодійний фонд «Альянс громадського здоров’я» http://aph.org.ua; Міжнародний благодійний фонд «СНІД Фонд Схід-Захід» http://afew.org.ua/; ), куди можна звернутись щодо діагностики, а також за допомогою та лікуванням.

Не будьте байдужі і будьте здорові!

Поділитись:
Підтримати ДонорUA

Стань другом ДонорUA

Підтримай популяризацію безоплатного та добровільного донорства крові в Україні

Допомогти
Кровопедія