У мережі часто можна зустріти дописи, де йдеться про сумісність різних груп крові: наприклад, що пацієнтам із третьою групою можна переливати першу абощо. Такий контент активно поширюють, хоча це не просто неактуальна, а шкідлива інформація.
Стандарт сучасної медицини — використання донорської крові, яка підходить (є сумісною) за групою, резус-фактором та Kell і іншими важливими показниками. Для екстрених випадків справді існують альтернативні протоколи, але, звісно, в реальності все влаштовано складніше, ніж у пабліках з розважальним контентом.
Сучасні стандарти медичної допомоги в Україні в надзвичайних ситуаціях
Згідно з чинними Стандартами медичної допомоги, затвердженими Наказом МОЗ від 2022 року, переливання крові постраждалим з геморагічним шоком на догоспітальному та госпітальному етапах при травмі здійснюється за наступними принципами:
Якщо відомі групова та резус-належність постраждалого, слід використовувати компоненти, що відповідають за груповою та резус-належністю.
Якщо не відомі групова та резус-належність постраждалого, слід використовувати трансфузію ЕКК групи О(І) резус-негативної («універсальний донор») та/або плазми свіжозамороженої групи АВ(IV) резус-негативної реципієнту з будь-якою груповою та резус-належністю.
Це означає, що у критичних ситуаціях, коли постраждала людина терміново потребує переливання крові, але її групу крові та резус-фактор неможливо визначити, для трансфузії слід використовувати еритроцитарну масу 1 негативної групи та/або плазму від донора з 4 негативною групою (або будь-якою, за відсутності 4-).
Як це працює
Схеми сумісності, які досі поширюють у соцмережах, застарілі. Тривалий час в Україні було регламентоване переливання лише одногрупної однорезусної крові — для мінімізації ускладнень. Але накопичений досвід показав, що кров 1 та 4 груп має менше антигенне навантаження, й може застосовуватися для переливання в ургентних випадках, коли немає можливості зробити підбір крові.
Ця практика широко застосовується в США для надання екстреної допомоги при травмах. Умовний черговий лікар має завжди у розпорядженні доступ до холодильника із компонентами крові першої групи з негативним резус-фактором, які застосовують в ургентних випадках.
Є антигенні фактори крові, розташовані на еритроцитах, і є такі, що циркулюють у плазмі. У крові 1 групи на еритроцитах немає антигенів, тому така еритроцитарна маса може застосовуватися в ургентних випадках для пацієнтів із будь-якою групою крові. З 4 групою все навпаки: еритроцити такої крові мають сильні антигени, а ось у плазмі вони практично відсутні. Тому плазму для випадків, коли немає можливості зробити підбір крові, використовують від донора з 4 групою та негативним резус-фактором.
Резус-фактор є агресивнішим за антигени, які «задають» групу крові. Тому для екстреної трансфузії, коли кров не суміщається, використовуються компоненти крові від резус-негативних донорів. Це мінімізує ускладнення внаслідок переливання.
В нас цю практику унормували лише після повномасштабного вторгнення, коли зросла необхідність у трансфузіях. Однак ідеться все ще про ургентні випадки. Звичайно, переливання крові, що підібрана відповідно до стандартів та вимог буде найкращим рішенням і мінімізує ризики. Але у критичних ситуаціях, коли йдеться про порятунок життя тут і зараз, медики можуть іти на виправданий ризик.
Чому небезпечно поширювати фейки про кров?
В будь-якому разі, лише медики вирішують, які компоненти крові переливати та в яких обставинах. Навряд чи хтось проводитиме трансфузію, спираючись на побачене у мережі відео про сумісність груп крові. Однак поширювати неперевірену інформацію про кров усе одно шкідливо — окрім того, що такі публікації слугують по суті інформаційним шумом, вони зміщують фокус уваги з наявних проблем.
Ургентні випадки — це коли людина помре без негайної трансфузії, тобто переливання крові, тому ризик є виправданим, а можливі ускладнення — незначними порівняно з втратою життя. В усіх інших ситуаціях переливання крові здійснюється згідно із стандартами та вимогами щодо надання трансфузійної допомоги.
Це запорука не лише вчасної, а й якісної та безпечної допомоги з мінімальними ризиками. І цієї допомоги може потребувати будь-хто з нас: кожна третя людина у світі хоча би раз опиняється в такій ситуації. Тож наша спільна мета і спільна відповідальність — аби банки крові в лікарнях мали запас компонентів крові всіх груп і резус-факторів.
