Функцію кровотворення, або гемопоезу, виконують центральні (червоний кістковий мозок, тимус) і периферичні (селезінка, лімфатичні вузли) органи.
У процесі ембріогенезу (фізіологічного процесу, під час якого зароджується та розвивається ембріон) спочатку виникають і створюють кров печінка та селезінка, а згодом і лімфатичні вузли. Починаючи з 4-го місяця ембріогенезу, основним органом кровотворення поступово стає червоний кістковий мозок. Печінка втрачає свої кровотворні функції, а селезінка обмежує їх тільки здатністю продукувати лімфоцити. Цю задачу продовжують виконувати також лімфатичні вузли.
Червоний кістковий мозок
Кістковий мозок розташований у порожнинах і комірках кісткової тканини. За структурою і функціями його поділяють на червоний кістковий мозок (джерело кровотворення) і жовтий (неактивна пухка жирова тканина). Тканина червоного кісткового мозку має густу мережу кровоносних судин із специфічними капілярами — синусоїдами. На момент народження всі порожнини кісток заповнені червоним кістковим мозком. З трьох років у червоному кістковому мозку збільшується кількість жирових клітин, а в 7 років кістковий мозок тіл трубчастих кісток стає жовтим. У дорослих червоний кістковий мозок є в пласких (груднина, лопатка, кістки черепа та ін.), губчастих коротких (хребці) та довгих (ребра) кістках. Осереддя червоного кісткового мозку — в епіфізах стегнових, великогомілкових, плечових і деяких інших трубчастих кісток, а також у кістках таза.
За поділу стовбурових клітин виникають наступні процеси:
- еритропоез — утворення еритроцитів;
- тромбоцитопоез — тромбоцитів;
- гранулопоез — гранулярних лейкоцитів;
- лімфоцитопоез — клітин імунної системи — лімфоцитів, які потім потрапляють у тимус, селезінку і лімфатичні вузли, де проходять подальшу диференціацію на Т- і В-лімфоцити.
Жовтий кістковий мозок — у тілах трубчастих кісток. Це перероджені ретикулярні тканини, клітини яких містять ліпідні включення. На відміну від червоного кісткового мозку, жовтий не виконує кровотворної функції, але при крововтратах та токсичних отруєннях у ньому утворюються стовбурові клітини з периферичної крові. На їх основі виникають осередки гемопоезу.
Тимус
Розташований у передній частині верхнього середостіння, позаду ручки груднини та верхньої частини її тіла, у проміжку між правою та лівою середостінними частинами пристінкової плеври.
У ньому утворюються тимусзалежні лімфоцити, синтезується тимозин та фактор росту. Основу тимусу становить видозмінена епітеліальна тканина. Від сполучнотканинної капсули всередину відходять перегородки, що розділяють залозу на часточки. У них розрізняють коркову і мозкову речовину. Коркова речовина містить велику кількість Т-лімфоцитів. Нові генерації лімфоцитів виникають у тимусі кожні 6–9 годин.
Селезінка
Селезінка — непарний паренхіматозний, периферичний орган кровотворної та імунної систем, що виконує функції кровотворення, захисту (імунні реакції) та зберігання крові. У селезінці відбувається поділ Т- і В-лімфоцитів та руйнування еритроцитів, які закінчили життєвий цикл. У першій половині ембріогенезу селезінка нарівні з кровотворними елементами печінки виконує функцію основного кровотворного органа. У другій половині та впродовж усього подальшого життя селезінка виконує лише функцію лімфопоезу. У селезінці відбувається тільки руйнування та фільтрація еритроцитів.
Орган розташований у верхній частині черевної порожнини між куполом діафрагми та шлунком. У ньому розрізняють діафрагмову та вісцеральну поверхні, верхній і нижній краї, передній і задній кінці. Вісцеральну поверхню поділяють на ниркову, шлункову та ободову. На поверхні розташовані ворота селезінки, де проходять судини та нерви. Нижній край селезінки не виходить за межі лівої половини ребрової дуги.
Зовні селезінка вкрита очеревиною, зрощеної з розташованою під нею волокнистою оболонкою, від якої всередину органа відходять щільні перекладки. Між ними — пульпа селезінки, яку поділяють на червону та білу. Основна маса червоної пульпи утворена венозними пазухами, петлями сітчастих волокон, що заповнені клітинами крові, переважно еритроцитами. Острівці білої пульпи складаються з лімфоїдної тканини, джерела лімфоцитів.
Лімфатичні вузли
Вони розміщені вздовж лімфатичних судин. Виконують захисну функцію та зберігають кров, утворюють лімфоцити. Мають округлу чи овальну форму. З одного боку розташовуються ворота, куди входять артерії, нерви, а з іншого виходять вени, що виносять лімфатичні судини. Зовні вузол покритий сполучнотканинною капсулою, потовщеною в ділянці воріт. У капсулі переважають колагенові волокна. У петлях містяться клітини крові — лімфоцити. До кожного вузла активно надходить кров. Артерії проникають у нього не тільки через ворота, а й через капсулу. У лімфатичних вузлах відбувається обмін між кров'ю та лімфою. Лімфатичні вузли перебудовуються протягом життя. У старших людей кількість лімфатичних вузлів, які функціонують, зменшується шляхом їх атрофії, зрощення один із одним. Також у літніх людей переважають великі лімфатичні вузли. Умовно виділяють 3 типи лімфатичних вузлів.
- У першого типу площа кіркової речовини дещо менша за площу мозкової. Такі вузли швидко та інтенсивно наповнюються рентгеноконтрастною масою.
- Лімфатичні вузли другого типу компактні. Маса кіркової речовини переважає над мозковою, рентгенологічне контрастування слабке й повільне. Виконують мінімальну транспортну функцію.
- Проміжні вузли вважають найбільш поширеними в організмі. Маса кіркової та мозкової речовини приблизно однакова. Рентгеноконтрастна речовина добре надходить. Їхня конструкція ефективно забезпечує обробку лімфи та транспортну функцію.
