У 2021 році дослідницька агенція DigData провела опитування у спільноті ДонорUA, що на той момент налічувала майже 45 тисяч людей. Виявилося, що чоловіки частіше є активними донорами: серед них 52% здавали кров більше 10 разів, тоді як серед жінок — 22%. Більше чоловіків було й серед тих, хто здавали кров протягом останнього місяця на момент опитування, і в середньому донорський стаж у чоловіків на 2 роки довший.
Багатьох така статистика може здивувати, адже традиційно саме жінок виховують більш співчутливими та схильними допомагати іншим. Водночас для когось ці цифри підкріплять стереотип про жіночу «егоїстичність». Проте насправді такі показники пояснюються цілком практичними факторами — як дійсними протипоказаннями, так і банальним порушенням прав людини й гендерною нерівністю у суспільстві.
Чому жінок-донорок менше?
Менструація за чинним законодавством не є протипоказанням для донорства, проте центри крові, аби не ризикувати здоров'ям донорок, радять не здавати кров під час менструації, за 5 днів до її початку та впродовж 5-7 днів опісля. Також жінки не можуть бути донорками під час вагітності і протягом 6 місяців після пологів чи переривання.
Центри крові зазвичай не приймають донорок і під час лактації, хоча про неї в переліку протипоказань не йдеться. При цьому жінка може годувати груддю 2 роки, а то й довше, і при цьому чудово почуватися.
В деяких центрах крові до донації можуть не допустити жінок, які вживають оральні контрацептиви, хоча й цього пункту у переліку протипоказів немає. Якщо донорка приймає такі препарати з метою запобігання небажаній вагітності, а не з метою лікування тих чи інших розладів, це не має бути перешкодою для здачі крові.
Та є ще один фактор, через який жінки можуть «випасти» з донорства на довгі роки: репродуктивна праця. В Україні діють закони «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» та «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», проте догляд за дітьми й хатній побут досі лягають переважно на плечі жінок, більшість із яких, до того ж, працюють. Значна кількість жінок просто не можуть «дозволити» собі донорство, оскільки не мають на нього достатньо часу й сил.
Чоловіки, окрім меншої кількості протипоказань, зазвичай мають більшу масу тіла, ніж жінки, а тому й більший об’єм крові. Тому втрата 450 мл для чоловічого організму переважно менш суттєва, ніж для жіночого. Та важливо зважати й на те, що чимало жінок навмисне намагаються важити якнайменше, оскільки на них тиснуть стандарти краси, котрі часто не мають нічого спільного зі здоров'ям.
Жінки-донорки переважають лише в Азербайджані, Грузії, Монголії, Молдові та Зімбабве. У таких країнах як Австралія, Естонія, Фінляндія, Франція, Люксембург, В’єтнам, Великобританія, США, Тайланд, Намібія, Нова Зеландія та Португалія кількість чоловіків та жінок серед донорів приблизно однакова. В інших країнах, за даними ВООЗ, чоловіків-донорів значно більше.
Мотивація чоловіків-донорів
То що ж мотивує чоловіків здавати кров? Саме таку назву мало дослідження, опубліковане вперше у 2017 році в журналі «Vox Sanguinis». Воно було запроваджене для маркетингових кампаній, що залучають донорів крові. Метою дослідження було зрозуміти, які методи необхідно застосовувати, щоб залучення чоловіків-донорів було максимальним (так, саме чоловіків-донорів, через відсутність протипоказань, про які йшлося вище). Іншими словами, дослідження мало з’ясувати, чому чоловіки здають кров і які бонуси їм можна пропонувати за донації.
Результати дослідження показали, що основні причини донорства у чоловіків – альтруїзм, позитивне ставлення до стимулів, перевірка стану здоров’я тощо. Проте альтруїзм був менш вираженим серед чоловіків у порівнянні з жінками і поєднувався з так званим ефектом «warm glow». Ефект «warm glow» (з англ. «тепле світіння») — це стан, коли люди відчувають радість і задоволення від того, що «роблять свою справу». Існує думка, що саме через цей ефект жодна добра справа не може бути цілковито альтруїстичною. Проте хіба ж погано, що ми відчуваємо радість та повагу до самих себе, допомагаючи людям? 450 мл донорської крові — це ціле життя для її отримувача.
Крім того, для чоловіків було важливо отримувати дрібні винагороди, такі, як наприклад, горнятка з кавою після донації. В жінок такий підхід спостерігався рідше. Також чоловіків заохочує те, що донорство приносить користь і власне донору.
Чи впливає стать донора на результат переливання крові для реципієнта?
Подвійне сліпе рандомізоване дослідження iTADS показало, що стать донора не впливає на успішність лікування реципієнта. У дослідженні взяли участь понад 8500 пацієнтів.
«Наше дослідження не продемонструвало різниці у виживаності при переливанні еритроцитів від донора чоловічої статі порівняно зі стратегією переливання еритроцитів від жінки-донорки», — підсумував Дін А. Ферґюссон, MHA та PhD Оттавського університету Канади, який очолив дослідження.
Під час аналізу підгруп дослідники спостерігали нижчий нескоригований ризик смертності серед пацієнтів чоловічої статі, яким перелили кров від донорок-жінок, порівняно з пацієнтами, що отримали еритроцити від чоловіків. (HR 0,90, 95% ДІ 0,81-0,99). Водночас серед реципієнтів еритроцитів від донорів віком 20-30 років існував вищий ризик смерті у пацієнтів, які отримали кров від донорок, порівняно з тими, яким перелили еритроцитарну масу від чоловіків (HR 2,93, 95% ДІ 1,30). -6,64).
Проте Ферґюссон та його колеги зазначають, що неузгодженість точкових оцінок між групами та множинність аналізів збільшує ризик того, що ці висновки були випадковими.
Аналогічних висновків дійшли й дослідники з Каролінського інститутуту та Лундського університету. Їхнє дослідження проводилося на основі даних реєстру SWEDEHEART і бази даних SCANDAT2 про майже 50 000 пацієнтів, які перенесли операції на серці з 1997 по 2012 рік у Швеції. Метою було перевірити достовірність даних попереднього шведського дослідження, згідно з яким пацієнти мали вищий ризик смерті, якщо їм переливали кров від донора іншої статі.
«Наслідки результатів цього першого дослідження, якби вони були правдивими, були б величезними та потребували б радикальних змін у тому, як переливають кров у всьому світі», — прокоментував Мартін Гольцман з Каролінського інституту. У новому дослідженні його команда не виявила зв'язку між статтю донорів та виживаністю реципієнтів.
Причиною невідповідності став той факт, що чим важчий стан пацієнта, тим більше процедур переливання йому може знадобитися — при цьому зростає і показник невідповідності між статтю пацієнта й донорів.
«Наші результати чітко показують, що немає реального зв’язку між переливанням крові від донора протилежної статі, і ризиком смерті», — підсумовує Гольцман.
Як доноркам подбати про своє здоров'я?
Згідно з законодавством, жінки можуть здавати кров з такою ж періодичністю, що й чоловіки. Але у зв'язку з менструаціями організм жінок втрачає більше заліза, яке особливо важливо компенсувати, якщо ви прагнете здавати кров.
Найліпше залізо засвоюється з продуктів тваринного походження: червоного м'яса, печінки, морепродуктів. Рекордсмени з його вмісту серед рослинної їжі — горіхи, бобові, гречка, чорнослив, курага, листова капуста, морська капуста, кунжут, шпинат, яблука, гранат. Аби залізо якнайкраще засвоювалося, слід доповнювати його вітаміном С, котрий міститься у капусті, цитрусових, кислих ягодах.
Перш ніж приймати будь-які препарати заліза, якщо ви вважаєте, що це необхідно, проконсультуйтеся з лікарем. Тільки фахівець може врахувати взаємодію з іншими ліками, призначити правильне дозування та за потреби додаткові обстеження. В деяких людей залізо практично не засвоюється у ШКТ — в таких випадках призначаються спеціальні ін'єкції.
В деяких центрах крові жінкам-доноркам радять здавати кров не частіше ніж раз на 2,5-3 місяці — ви ж можете відштовхуватися від власного самопочуття. Кожна донація здатна врятувати 3 життя, тож навіть якщо ви здаєте кров рідше, ніж раз на 60 днів, ваш внесок усе одно є неоціненно великим.