Дослідження, проведене доктором медичних наук Крісанто М. Торресом з Бостонського університету, показало, що переливання цільної крові при важких кровотечах може бути ефективнішим за використання компонентів крові. Серед 2800 пацієнтів, яким робили переливання крові, протягом 24 годин після процедури на 37% нижчу смертність мали ті, кому перелили цільну кров. Показник зберігся протягом наступних 30 днів. У дослідженні Торрес і його колеги врахували також ускладнення внаслідок крововтрати і не виявили їхнього впливу на статистичний показник.
Історично склалося так, що американські військові для лікування поранених використовували переважно цільну кров, зібрану відносно недалеко від фронту. Цивільні ж банки крові поступово відійшли від використання цільної крові на користь фракціонованих компонентів, оскільки у такому вигляді кров зберігається довше.
«Коли вчені навчилися фракціонувати цільну кров, це дозволило лікарям надавати окремі компоненти крові, відштовхуючись від дефіциту компонентів крові пацієнта, — коментує Крісанто М. Торрес, — Це дозволило довше зберігати компоненти крові, але не було жодних доказів, що це якось покращило результати у лікуванні пацієнтів».
Усе частіше американські медики схиляються до використання цільної крові для лікування тяжкого геморагічного шоку та коагулопатії.
«Наше дослідження допоможе зрозуміти, для яких пацієнтів цільна кров підходить краще, — зазначає Торрес, — Зазвичай будь-якому пацієнту з сильною кровотечею переливають саме цільну кров, але не всі лікарні її мають. Ми прогнозуємо, що переливання цільної крові стане стандартом лікування тяжко травмованих пацієнтів із геморагічним шоком».
Для цього дослідження Торрес і команда використовували деідентифіковані дані пацієнтів і лікарень із січня 2017 року по грудень 2018 року в банку даних Американського коледжу хірургів. Дані включали в себе досвід травматологічних центрів США та Канади.
При оцінці дослідження слід враховувати відсутність рандомізації та лабораторних даних. Однак, хоча тема потребує подальшого глибшого вивчення, дослідження Торреса і його колег може призвести до важливих відкриттів у трансфузіології та зокрема тактичній медицині.
